русский язык  украинский язык  английский язык  
Помощь Люди Новости Группы
 
В пакеті "Професіонал" є ВСЕ необхідне для дистанційного навчання! Підключайте пакет "Професіонал" - розширте можливості свого сайту!
Людина і Космос / Походження та будова людини

Походження та будова людини

Лекція №2 з курсу Людина і космос

Передмова

Любі друзі! Першим завданням, яке ви виконували в розділі “Людина і космос”, було дослідження сучасних уявлень про походження та будову Всесвіту. Другим завданням для Вас буде не менш цікаве дослідження про походження та будову людини. Ще в античному світі говорили: “Щоб пізнати світ — достатньо пізнати людину”.

Наявність рис, які відрізняють людину від всього живого, а саме: цілеспрямованості, самосвідомості, абстрактного мислення, духовної сутності та інших — ставлять її на особливе місце в природі. Людина постійно ставить питання “чому?”, “для чого?”, “яким чином?”, шукає відповіді на питання, про своє походження, призначення та місце у Всесвіті. Коли ми говоримо, що Ньютон відкрив закон тяжіння, то це, перед усім, невірне визначення. Ньютон, як і інші вчені, нічого не відкривав — він першим усвідомив те, що існувало і існує. Існує навколишній світ, із своїми законами і архітектурою, з своїм буттям. І людина, яка є елементом цього світу, яка обмежена своїми можливостями, робить спробу за спробою зрозуміти цей світ і зрозуміти себе. Будь-яка модель навколишнього буття, яку будує людина, буде обмежена, перш за все, тому, що неможливо обмеженим розумом обійняти безмежний Всесвіт.

Та все ж кожна нова модель наближає нас до істини. І тому, не віддаючи пріоритету жодній моделі, ми зупинились на найбільш поширених.

1. Класична модель походження людини

В класичній моделі походження людини тісно пов’язане з походженням життя, з виникненням форм переджиття та життя в біолoгічній історії Землі. Час існування Землі оцінюється інтервалом в 5 мільярдів років, а життя на ній від 3,8*109 до 4,7*109 років. Це дало змогу В.І.Вернадському, одному з найвидатніших вчених сучасності, першому президентові Української академії наук, стверджувати вічність життя на планеті.

Гіпотези походження життя можна розділити на дві групи — космічну (вічності життя в космосі—панспермії) та самостійного розвитку живого на Землі. Обидві гіпотези змикаються з проблемою переходу переджиття до життя. Згідно з прийнятою концепцією умови, що створились на Землі, призвели до стрімкої хімічної еволюції, в процесі якої виникли перші цеглини життя: білки та нуклетоїди, а згодом полінуклетоїди ДНК та РНК. З їх появою виникли перші механізми спадковості, перші найпростіші організми, почався другий етап— етап розвитку життя на Землі.

Згодом, в результаті еволюції, з тваринного царства-2 виділилась людина— істота з складною соціально-економічною організацією та трудовою діяльністю. Генетично рід “Людина” ймовірно виник в Африці близько 2,6-3,5 мільйона років тому, коли мавпи, які жили на деревах і мали “руки”, пристосовуючись до зникнення лісів на обширних територіях, спустились на землю, зберегли прямоходячий стан, звільнивши руки для трудової діяльності.

При розгляді класичної моделі виникає декілька важливих запитань. І перше з них — «яким чином виникли такі складні молекули, як РНК і, особливо, ДНК?» По класичній моделі це сталось випадково. Але, як підрахували французькі вчені, для випадкового виникнення однієї молекули ДНК потрібно, щоб всі атоми Всесвіту стикались кожну секунду в різних комбінаціях протягом 10 в 320 ступені років. На відрізку існування Всесвіту в 2*1010  років така подія просто неймовірна. До кінця не зрозумілі механізми виникнення клітини, організації клітин в організми. Багато запитань і до еволюції живого. Найбільше розповсюдження знайшли моделі Ж.Ламарка (1744-1829 рр.) та Ч.Дарвіна (1809-1882 рр.). Згідно з гіпотезою Ламарка організація живого постійно ускладнюється завдяки дії зовнішнього середовища та внутрішнього прагнення до вдосконалення, закладеного творцем (Богом). Модель Дарвіна об’єднує взаємодію, мінливість, спадковість та природний відбір. Мінливість є основою виникнення нових якостей, спадковість закріплює їх, а відбір залишає тільки життєздатні організми, які пристосувались до нових умов, і знищує непристосовані. І в моделі Ламарка, і в моделі Дарвіна є сильні сторони і є слабкі місця. Та найбільш слабким місцем є те, що обидві моделі показують “як”, але не пояснюють “чому” в природі, — де діє другий закон термодинаміки, згідно з яким всі процеси у Всесвіті повинні були б давно зупинитись, а всі складні структури розпастись до найпростіших, виникають все складніші структури і все більш різноманітні процеси. Спроби таких відомих вчених, як Пригожин, Ейген та інших, побудувати теорію самоорганізації та виникнення життя на базі нелінійних термодинамічних процесів, окрім нових запитань, майже нічого не дають для відповіді на поставлені запитання. І перш за все тому, що для ускладнення структур потрібні постійні потоки енергії через елементнобагатоскладові системи протягом великих проміжків часу. А для цього потрібно, щоб у Всесвіті виконувалась така безліч фізичних умов, що виникнення життя стає просто неймовірним. І тим не менш життя існує. Виникає відчуття того, що всі закони Всесвіту, його склад і будова передбачені такими, щоб еволюція живого йшла саме таким чином, щоб в решті решт, як вінець еволюції, на Землі з’явилась людина. Такий принцип будови Всесвіту отримав назву антропного принципу, бо зміна хоч одного параметру, хоч однієї константи зведе нанівець саму можливість виникнення життя, тим більше Людини.

Немає в класичній моделі й ще однієї ланки, яка поєднує мавпу й людину. Згідно з дослідженнями американських вчених, склад хромосом мітахондрій людини, незалежно від кольору шкіри, один і той же і суттєво відрізняється від такого в мавпи. Згідно з їх твердженням така ситуація могла скластись тільки в тому випадку, якщо у всіх людей на Землі була одна мати — Єва, яка, ймовірно, існувала близько трьохсот тисяч років тому, найбільш вірогідно, в Африці. Крім того, класичні моделі не відповідають на запитання “звідки ті якості в Людини, які відрізняють її від всього живого царства Землі” і про які йшла мова на початку, в передмові.

2. Модель Гермеса Тота

Першим тайним святителем Єгипту був Гермес Тот, який створив доктрину “Початку-Вогню” та “Слова-Світла”. Звертаючись до людей, він говорить:

“...Слухайте в своїй власній глибині і дивіться на безкінечність простору та часу. Там звучить спів небесних світил, голос Чисел, гармонія Сфер. Кожне Сонце є думка Бога, і кожна планета— видозміна цієї думки. Для того, щоб пізнати божественну думку, о, душі, спускайтесь і піднімайтесь Ви по тяжкому шляху семи планет і оточуючих їх семи небес”.

Що роблять небесні світила? Що говорять Числа? Що обертають в собі сфери?

— О, душі, що загинули, або врятовані, вони говорять, вони співають, вони обертаються — ваші Долі!...

Звідки приходе Людина і куди повертається? Земля оточена сімома сферами, що розширюються подібно семи кулям. В кожній сфері — планета, яку супроводжує Геній, що відрізняється по формі, Знакові та Світлові. Сім сфер обіймають всі сходинки життя. В їх кордонах падають і підіймаються душі семи Геніїв — суть семи променів Дієслова - Світла. Кожен з них панує над однією сферою Духу, над однією сходинкою в житті душі.

Геній Місяця керує народженнями та смертями.

Меркурій — показує шлях душам.

Венера — держить дзеркало Любові, в якому Душі позмінно пізнають і забувають одна одну.

Сонце — факел торжества, досконалості та Краси.

Марс — потрясає мечем правосуддя.

На престолі Юпітер — тримає скіпетр верховної могутності, яка є Божественний Розум.

Сатурн — на кордоні несе Державу всесвітньої Мудрості.

З простору Чумацького Шляху в сьому сферу падає променистий посів — зародки душ. Вони живуть в царстві Сатурна, спускаючись із сфери в сферу, змінюючись та гублячи спомини про буття в попередній сфері. Проходячи через втілення в щільному тілі непоправно низькі та злі душі знищуються через кола аду. Високі душі піднімаються назад в сфери — чим вище, тим довше...”

Як бачимо, в цій моделі мова йде про вічне життя душ — монад, які перебувають на Землі тимчасово, втілюючись в людей. Розвиток цієї моделі можна знайти у Піфагора та Орфея: Бог один і завжди подібний Самому Собі. Він керує всім Всесвітом. Його члени — Боги — різноманітні і не піддаються рахунку, бо все що від Бога вічне і не має кінця. Найвеличніші з Богів — душі Світил, Зірки, Планети, супутники планет мають свої душі, що вийшли з небесного вогню та з первісного Світла. Недоступні, незмінні вони керують великим цілим своїми ритмічними рухами. І кожне Світило, обертаючись, притягує в свою сферу безліч душ, які були колись людьми, і, спустившись по сходинках втілених царств, знову піднялись туди, де закінчується коло народжень. За посередництвом цих чистих духів, цих просвітлених душ Бог дихає, діє, проявляється. Вони подих його душі, промені його вічного Розуму.

3. Модель Даниїла Андрєєва

Серед чиселенних шарів простору-часу Землі є багатовимірний світ, в якому знаходяться людські монади — неподільні і безсмертні духовні одиниці, вищі “Я” людей. Створені Богом і тільки Богом, а деякі таємничо народжені Ним, вони входять на Землю в покрові найтоншої матерії, вірніше було б сказати, енергії субстанції, що проникає через усі шари простору-часу Землі. Світ, в якому перебувають наші монади, носить назву Ірольн. Творча праця, що веде до просвітлення Всесвіту, — задача кожної монади, яка втілює свою працю в нижчих світах, створюючи для себе матеріальний покров: спочатку це шельт із п’ятивимірного простору, потім астральне тіло з матеріальності чотирьохвимірних просторів. Ці два покрови об’єднуються в нашому розумінні в слово душа. Шельт — матеріальна ємкість монади з всіма її якостями — є її найближче знаряддя. Не сама монада, яка залишається в Ірольні, а саме її шельт є тим “Я”, яке починає свою подорож по нижчих шарах простору-часу. Шельт творе сама монада, в той час як в створенні її астрального тіла бере участь Мати-Земля. Астральне тіло — це інструмент шельту. В ньому зосереджені здібності духовного зору, слуху, поглибленої пам’яті, здібності польоту, спілкування з різноманітними стихіями. В подальшому Мати-Земля опліднена духом Сонця, творить ефірне тіло, без якого неможливе життя в шарах простору трьох та чотирьох вимірів; і, нарешті, в Енрофі, в нашому шарі простору-часу, монада одержує своє останнє, фізичне тіло. Після завершення земного існування монада залишає фізичне тіло, але при потребі може втілюватись в фізичне тіло багато разів.

4. Дзіан про походження Людини

В одній з найдавніших книг, які знає людство, в китайській книзі “Дзіан”, старий жрець розповідає молодому про походження Людини. В цій дивній розповіді Земля звертається до Сонця: “...Дім мій пустий... Надішли синів твоїх населити його”. На що Сонце відповідає: “Я надішлю тобі вогонь, коли почнеться робота твоя... Ти ще не готова. Люди твої не готові”. Після цього Земля оберталась навколо Сонця ще 300 млн. років. Вона побудувала форми: м’які Камені, які стали твердими і тверді Рослини, які стали м’якими. Видиме з невидимого, комахи й малі Життя. Вона скидала їх з себе кожного разу, коли вони долали Матір... Після 300 млн. років вона стала круглою. Вона лежала на спині, на боці... Вона не звала на допомогу Синів Неба і Синів Мудрості. Вона створила своїх дітей з Утроби своєї. Вона розвила Водяних-Людей, жахливих і злих... Та ця спроба була невдалою, бо Духам, що повинні були в них поселитись, не сподобались ці форми для життя. І тому перші люди були знищені. Після цього Духи планет призвали Володарів Місяця, щоб вони створили Повітряні тіла людей з тим, що Земля складе їм зовнішні оболонки сама... Батьки без кісток не могли дати Життя Істотам з Кістками, а тому те, що Вони створили, було Бхута, без форми і розуму, і називали їх Чхая-Раса. Як же були створені Манушія, Ману з розумом, як створені вони ?

Батьки позвали на допомогу свій власний Вогонь, що є Вогонь, який горить в Землі. Дух Землі позвав собі на допомогу Сонячний Вогонь. Ці троє створили форму придатну. Вона могла стояти, ходити, бігати, лежати і літати... І все ж вона була Чхая, Тінь що не мала Розуму... Дихання потребувало форми; Батьки дали її. Диханню потрібне Щільне Тіло;

Земля сформувала його. Диханню потрібен був Дух Життя; Сонячні Боги вдихнули його в форму... Але Диханню потрібен був Розум, що вмістить Всесвіт. “Ми не можемо дати його!” — сказали батьки. “Я ніколи не мав його!” — сказав Дух Землі. “Форма згорить, якщо я дам їй свій!” — сказав Великий Вогонь... Людина зосталась пустою, безсутнім Бхута. Перша раса, без кісток. Сини першої раси стали нащадками Жовтого Батька (Сонця) та Білої Матері (Місяця). Друга Раса виникла через брунькування та виділення. А статева з безстатевої. Коли Раса зістарилась, зовнішня оболонка Першої раси стала внутрішньою в Другій. Після цього Друга розвинула Народжених з Яйця, третю Расу. Наприкінці Третьої Люди розділилися на Чоловіків і Жінок. І якщо Перші не могли загинути ні від води, ні від вогню, не так було з синами їх. Сини Мудрості, Сини Ночі, готові до народження, спустились. Не всім сподобались форми Третьої. Деякі ввійшли в Чхая, інші спрямували в них іскру, треті утримались до Четвертої, і тому їх форми так і залишились, Розуму позбавленими... Ті, хто не мав іскри, поєднувались з тваринами і породили німі Раси (мавп). І тільки в Четвертій Сини Мудрості ввійшли в усі форми. Тоді Люди були обдаровані Монасом (Розумом). Четверта Раса розвинула Мову...

Дещо про будову Людини

Із викладеного вище слідує, що лише в загальноприйнятій моделі Людина має структуру одного рівня — біологічного. В усіх інших моделях Людина постає, як надзвичайно складна, багаторівнева істота. І це розуміли вже в давнину. Так І. Христос говорить: “Не бійтесь тих, що вбивають тіло, а бійтесь тих, що можуть вбити душу, згубити її в гієні...” Найбільш цінним в Людині є душа, під якою ми розуміємо Розум і Дух, або, іншими словам, інформативну складову Людини. Саме ту, про яку іде мова в міфах та переказах давнини. Інформативна складова Людини має дуже багато загальних рис з інформативною складовою ЕОМ; як і остання, вона дуже вразлива. Може саме тому зараз стільки уваги приділяється “експериментам” по психічно-інформаційному впливу одних людей на інших. Другою складовою можна вважати енергетичну. Саме з нею пов’язана китайська голкотерапія та сучасні електро-, магніто-, тепло-, механічна та інша пунктури, вчення про взаємодію людини з людиною та з навколишнім органічним світом за допомогою біополя. І, нарешті, третя складова — це наш організм, той, який ми бачимо і відчуваємо. Це речовинна оболонка, яка лікується “речовинними ліками”, в той час як перша “лікується” словом, а друга — енергетичною дією. Троїста природа людини знаходить відображення в космічному символі тризуба, що прийшов до нас з сивої давнини, тризуба, що відбиває в собі триєдність Бога, триєдність Природи, триєдність Людини.

Так яке ж в дійсності походження Людини, яка його будова ?

 

Домашнє завдання

 

Як і в минулому році, необхідно підготувати реферат по одній із сторін походження та розвитку Людини, об’ємом не більше 12 аркушів учнівського зошита. Реферат повинен вміщувати не тільки те, що ви знайшли в доступній для вас літературі, а й, передусім, ваші особисті думки, а, може, й моделі походження Людини. Для написання реферату можна рекомендувати такі теми:

·       класична модель походження Людини;

·       альтернативні моделі походження Людини;

·       антропний принцип та будова Всесвіту;

·       Людина і ноосфера Вернадського;

·       Людина, її місце і роль у Всесвіті;

·       будова Людини в світі сучасної науки;

·       альтернативні моделі будови Людини.

 

Тема реферату може бути іншою, але обов’язково пов’язаною з походженням Людини, її будовою, місцем і взаємодією з Космосом.

 

Рекомендована література:

1. В.П.Алексеев. Становление человечества. М., Политиздат, 1984.

2. Д.Андреев. Роза мира. М., Руссико, 1991.

3. Д.Джохансон, Иди М. Люси: Истоки рода человеческого, М., Мир, 1984.

4. Дзиан. В книге Е.П. Блаватской “Тайная доктрина”, Т. 2, Ч. 1. Антропогенезис, С.-Петербург, 1991.

5. А.Е.Опарин. Жизнь, ее природа, происхождение и развитие. М., Наука, 1967.

6. С.Фокс, Е.Дозе. Молекулярная эволюция и возникновение жизни, М., Мир, 1975.

7. Э.Шюре. Великие посвященные, Калуга, 1914 г.

 

Окрім зазначеної літератури, можна скористатись іншими книгами та науково-популярними і спеціальними журналами